Скри́пка — струнний музичний смичковий інструмент. Має чотири струни, які настроюють на квінту (g, d1,a1,e2). З'явився у середині XVI століття, прототипом послужила віола. Музиканта, що грає на скрипці, називають скрипалем. Майстер, що виготовляє скрипки, називається скрипником
Прототипами скрипки були арабський ребаб і німецька рота, злиття яких і утворило віолу. Форми скрипки сформувались до XVI століття; в цьому столітті і на початку наступного, XVII, творили майстри скрипок сімейства Аматі. Їх інструменти відрізняються прекрасною формою і чудовим матеріалом. Взагалі Італія славилася виробництвом скрипок, серед яких скрипки Страдіварі і Гварнері нині цінуються надзвичайно високо.
Скрипка була сольним інструментом у XVII столітті. Першими творами для скрипки вважаються: «Romanesca per violino solo є basso» Маріні з Брешії (1620) і «Capriccio stravagante» його сучасника Фаріна. Засновником мистецької гри на скрипці вважається Арканджело Кореллі; потім йдуть Джузеппе Тореллі, Тартіні, П'єтро Локателлі[en] (1695—1764), учень Кореллі, що розвинув бравурну техніку скрипкової гри.
XX століття
Яша Хейфец (1901—1987) — американський скрипаль єврейського походження.
Давид Ойстрах (1908—1974) — радянський скрипаль, професор Московської консерваторії, народний артист СРСР.
Ґідон Кремер (нар. 1947) — латвійський скрипаль, перший виконавець ряду творів провідних сучасних композиторів XX століття.