ТВІР НА ТЕМУ: «ТЕЧЕ ВОДА В СИНЄ МОРЕ»
Вірш Тараса Шевченка під назвою «Думка» починається зі слів «Тече вода в синє море». Що малося на увазі найбільш видатним українським поетом, коли він писав ці рядки? Думається, що зрозуміти це досконало цілком можливо, якщо прочитати решту тексту вірша і ретельно проаналізувати його зміст. Взагалі, аналіз творчості Шевченка є дуже необхідним, тому що вона містить велику мудрість видатного українця, яка може стати корисною для будь-якого з нас.
У даному вірші розповідається про те, що козак пішов на чужину. Він залишив позаду батьків, рідну йому дівчину, хоча вони були йому дуже близькі. Він пішов тому, що вирішив шукати нове життя. Але з чого він взяв, що з чужими людьми буде краще, ніж зі своїми? У вірші розповідається, що на чужині дуже складно жити – ти нікому не цікавий, іноді навіть душевно поговорити нема з ким. Козак розраховував знайти на чужині краще життя, зустріти свою долю, покращити майбутнє. Але, здається, у нього зовсім нічого не вийшло – він залишився фактично сам і нікому не потрібний. Пройшло вже досить багато часу з тих пір, як він залишив будинок, а тому повернутися на батьківщину вже не можна – шляхи биті заросли тернами. Козак дивиться на журавлів, які летять додому, на воду, яка тече в рідне для неї море, і розуміє, що він ніколи не зможе зробити так само і приєднатися до тих, хто йому ближчий всього.
Проблема залишення свого будинку в пошуках кращого життя завжди була актуальна для людей. Людина влаштована так, що вона завжди шукає кращого і ні за що не погоджується на гірше. Ми хочемо туди, де нам буде комфортніше і зручніше жити. Але часом людина допускає помилки, йде з рідного дому, але так нікуди і не приходить, тобто, не знаходить кращого життя. І саме в такий момент вона починає замислюватися про те, а чи варто було воно того. Бути може, було б краще залишатися завжди вдома, з тими людьми, які тебе люблять і завжди підтримають, нададуть потрібну допомогу і зможуть хоча б поговорити по душах. Втім, такі помилки дуже часто бувають непоправними, і можливості повернутися у людини вже немає. Саме в такі моменти вона стикається з болем і сумом.
У вірші Тараса Шевченка «Думка» розглянута важка доля українського козака. У пошуках кращого життя він вирушає на чужину, залишаючи так багато близького серцю позаду і в минулому. Але там він не знаходить щастя, а тому сумує і навіть плаче, дивлячись на журавлів і на воду. У нього немає шансу повернутися назад.