Кри́мське ха́нство (крим. Qırım Hanlığı, قريم خانلغى) — монархічна держава кримської династії Ґераїв. Існувала у 1449–1783 роках. Займала територію Криму, степів Північного Причорномор'я в межиріччі Дністра і Дону, а також земель північної Кубані. Заснована Хаджі І Ґераєм внаслідок політичного розпаду Золотої Орди. 1478 року, за правління його сина Менґлі І, визнала Османського султана як халіфа мусульман. Тримала у васальній залежності кочовиків Ногайської, Буджацької, Єдисанської, Перекопської орд. Протягом 15 — 18 століття вела перманентні війни з північними сусідами — запорозькими козаками, Литвою, Королівством Польським, Московським царством і донськими козаками. Неодноразово здійснювала великі полювання на рабів в Україні. Зазнала сильних руйнувань під час російсько-османської війни 1735–1739 років. 1774 року здобула незалежність в результаті чергової поразки Османської імперії від Росії. 1783 року анексована Російською імперією. Самоназва — Кримський край (крим. Qırım Yurtu, قريم يورتى)