Дорогий друже!
Мені б дуже хотілося, щоб ти, Діку, став моїм другом. Знаєш, чому? Тому що ти надійний, сміливий, розумний. Ти завжди можеш знайти вихід із найскладнішої ситуації.
Незважаючи на те, що тобі лише п’ятнадцять, ти здійснюєш дорослі вчинки. Ти взяв на себе величезну відповідальність за життя людей і гідно впорався з цим.
Знаю, Діку, як ти переживав, що тобі не вистачало знань, коли у критичній ситуації ти став капітаном. Дуже хотілося тобі допомогти, коли ти повторював: «Так, якби на борту «Пілігрима» я знав усе те; що мав знати справжній моряк, скількох нещасть можна було б уникнути» (переклад П. Соколовськогб). Було б добре, якби такі муки совісті періодично з’являлися у кожного з нас. Можливо, тоді люди, більше б думали і не чинили б поганих вчинків.
А ще приємно, Діку, що ти це розумієш, прагнеш знань і сміливо йдеш до поставленої мети. Ти молодець, шо вивчився, став капітаном і виправдав надії містера Велдона і капітана Халла.
Читаючи роман, я весь час думав; «А раптом він зазнається? Почне зневажливо ставитися до всіх?» Діку, ти молодець! Ти витримав! Цього не сталося. Правильно сказав капітан Халл: «Скромність і рішуча вдача — оце і є Дік Сенд!» Ти ніколи не підвів ані містера Велдона, ані капітана Халла, ані нас, твоїх читачів і шанувальників. Хай щастить тобі в усьому!
Твій друг —
.......