нещодавно я зустрів свого друга,який розказав мені одну історію.
декілька днів назад я йшов по вулиці нашого міста,був пізній вечір. "яке ж чудове в нас місто," - думав я. я просто йшов і розглядав видатні памятки,слухав шелест дерев і проходивши парк ,побачив як група підлітків оточила когось дідуся. спочатку я не придав цьому значення, але розмова від слів перейшла в крики. я напружився, не розумів, що там відбувається. і тут,ззаду декілька хлопців почали запалювати і кидати петарди в дідуся. в той момент мене охопили, водночас і злість, і жаль:злість - до невдячних та безтурботних розбишак, а жаль - до дідуся,який зараз, сидить згорбившись , не знає що робити.я викликав поліцію, та знаючи ,що вони не так швидко приїдуть, ввірвавсь туди,захистивши дідуся собою. я відбувся не дуже важкими пораненнями, але якби не побіг туди,для дідуся це скінчилося трагічно."
цей учинок я вважаю благородним,тому що мій друг жертвував життям заради старого, і на - щастя врятував його й усе закінчилося добре. я пишаюся тим,що у мене є такий друг,який ладен піти на все заради інших.