В образі Сильвера немає й сліду схеми, хоча він зовсім не обтяжений побутовими подробицями. Їх не більше, ніж треба для характеристики юнака, у напруженому внутрішнім житті якого життєві дріб'язки займають зовсім небагато місця. Становлення, духовний ріст його особистості показаний як процес живий, що дозволяє побачити Сильвера у всій безпосередності й трепетній людяності, з його наївністю й мужністю, з дитячою незахищеністю і юнацькою безкомпромісністю, в основі якої - гостре почуття справедливості, здатність почувати красу й випробовувати жалість. Золю говорив: ми не станемо описувати того, що відбувається в серці або мозку персонажів, «не відшукуючи в навколишнім середовищі причин або наслідків цього». Онук родоначальниці Маккаров Аделаїди Фук, син Урсулы, її дочки від Маккара, Сильвер, як зазначено в родовідному древі, повинен був з'єднати в собі спадкоємний невроз по лінії матері зі стійким здоров'ям батька-працьовитої, ґрунтовної Людини - шляпочника Муре, що передав синові звис відразу до шинків і до недільного відпочинку. Однак в історії Сильвера зовнішнім обставинам додане значення більше, ніж спадкоємним рисам