країна багата стародавніми пам'ятками, які є свідками формування історичної самосвідомості нашого народу, їх споруджували наші обдаровані предки, втілюючи в них народні мистецькі ідеали.
Так, у XI столітті за ініціативою Ярослава Мудрого був побудований головний храм Київської Русі - Софійський собор. Саме тут відбувалися пишні церемонії посадження князів на київський престол, урочисті прийоми послів іноземних держав.
Прямокутну споруду Софії Київської в давнину оточували два ряди відкритих галерей. За бажанням Ярослава Мудрого собор вінчали тринадцять куполів, суворий сірий колір яких добре гармоніював з блідо-рожевими стінами.
У 1240 році полчища Батия зруйнували Київ. І тільки свята Софія вціліла. Як писав Павло Загребельний, вона «стояла над пожарищем, над попелом і руйновищем, і підносила Богоматір свої руки в молінні...» Саме завдяки непорушності Софії люди усвідомили силу Божого захисту, повірили в те, що вічно здійматиме, захищаючи їх, свої руки Марія Оранта.
З самого початку усередині собор був оздоблений чудовими фресками і дивовижною мозаїкою. У своїй більшості то були твори на релігійну тематику, але не бракувало і картин з зображенням свят, ігор, полювань. Оздоблення собору цінне своєю мозаїкою, яка і сьогодні вражає довершеністю композиційного вирішення, свіжістю та яскравістю барв.
Минуло майже тисячу років від того часу, коли собор був збудований, але й досі він викликає захоплення майстерністю стародавніх зодчих, довершеністю ліній та форм.