Дві учениці з різних школах зустрілися в кафе. Вони хотіли гарно провести час, і тут Олена спитала:
— Валерія, тобі подобається українська мова?
— Вона дуже складна... Навіщо вона потрібна?
— Як це навіщо? Ти зможеш показувати іноземцям нашу Україну, проводити екскурсії. Так ти покажеш своє ставлення до рідної країни,- закричала Олена.
— Мені це зовсім не цікаво! Я її вивчу і далі буду працювати за кордоном.
— Як ти будеш там працювати, якщо рідної мови не знаєш? Наша мова солов'їна, наче тоненький спів дівчини. Вона як червона калина, яка дозріла за вікном. Ти не бачиш, що так ми показуємо наше поважне ставлення до наших предків? Це наша візитна картка, бо не кожен зможе вивчити нашу мову!
— Ти мене переконала, що треба її знати. У тебе дуже гарно розвинуті навички вмовляння. Вибач, але мені звонить мій хлопець. Я мушу йти!
— Бувай, Валерія!