ПРОЧАНИ,
ТЕКСТ РОЗПОВІДНОГО ХАРАКТЕРУ З ЕЛЕМЕНТАМИ ОПИСУ ПРИМІЩЕННЯ З УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ, 6 клас
Надвечір прочани прийшли в село. Хата, у яку зайшли подорожні, була чи не найкраща на всю вулицю.
Уздовж двох стін стояли чисто вимиті ослони. У кутку над столом світилися завішані білими рушниками образи. Вишиті червоним кінці рушника звисали по обидві сторони.
На полу сиділа за прядивом дівчина в білій сорочці. Вона колихала ногою підвішену до стелі люльку й виспівувала пісню. Біля запаленої печі метушилася ще не стара жінка в очіпку. Видно, це була сама господиня.
Подорожні помолилися до образів, а потім уже привіталися з господарями й попросили дозволу переночувати.
Хазяйка з українською привітністю просила прочан сідати й кинулася з ганчіркою обтирати ослони, що й так були не запорошені. Але такий уже обов’язок охайної господині.
Старий заговорив із хазяйкою, розповів їй про Київ, про свою дорогу й теперішні врожаї. Маруся підійшла до дівчини й почала з нею свою розмову. Вона спитала молоду господиню, якої вона співала пісні, коли подорожні ввійшли до хати (За П.Кулішем; 153 сл.)