Наше сьогодення – це постійний рух. Кожного дня ми кудись їдемо, йдемо і кожного дня ми поспішаємо. То треба пришвидшити крок, аби не спізнитись на автобус, то варто швидше прочитати книгу, бо скоро вже будемо розглядати її на уроці, то варто поспішати, щоб не запізнитись в кінотеатр на початок фільму і багато інших таких “варто” і “треба”. Вранці швиденько вмитися, поїсти і побігти до школи. Там хочемо, щоб пошвидше минули нудні і не дуже уроки, бо хочеться вже додому. Після школи швидесенько зробити домашнє завдання і зайнятись своїми улюбленими заняттями. Кожен наш день особливий. Кожна година – особлива. Кожна хвилина і секунда – особливі. Вважаю, що потрібно жити і цінувати кожну мить, бо кожна – неповторна! Нехай це звучить банально, але це просто і правдиво. Навіть ця мить, коли я пишу цей твір вже не повториться. Я неймовірна рада відчувати цю мить життя!