За життя великого письменника вийшло десять збірок його віршів, що є цілою поетичною скарбницею. Лірика поета вражає багатогранністю тематики, проблем, образів, жанрів, віршових розмірів, тропів. У його збірках ми знаходимо гімни, веснянки, сонети легенди, елегії, скорбні пісні, притчі, пародії, станси, вірші-листи. Перш за все Іван Франко визначився як поет-громадянин. Його політична лірика — оригінальне надбання української культури. А перлиною громадської лірики поета можна вважати знаменитий пролог до поеми «Мойсей». Його девізом були слова: «Лиш боротись — значить жить». Та це й «трибун народний, пророк-ватаг, ратай співець», як його назвав М. Вороний, був перш за все людиною, що вміла кохати щиро й гаряче, що зазнала «хвилини розпачу» і «дні журби». Мабуть, саме у такі часи і народилась відома Франкова «драма закоханого серця» —• збірка «Зів'яле листя», поезії якої стали шедеврами української і світової інтимної лірики.
Окремий дивовижний світ І. Франка складають його прозові твори, у яких письменник майстерно відобразив широчінь і глибину життя. Його перу належать десять повістей і романів, сто п'ятнадцять оповідань, новел, які характеризуються захопливим1 сюжетом і широтою проблем. Його роман «Борислав сміється» відбив передові погляди автора. Його оповідання про дітей — одні з кращих серед дитячих творів української літератури. Митець художнього слова, титан праці спробував себе і як драматург. Його драми стали значним внеском у нашу літературу.
Важливе місце в багатогранній діяльності Франка займають переклади з європейських літератур. 18 томів у повному зібранні його творів відведено вибраним працям ученого в царині теорії й історії літератури, літературної критики, фольклористики, етнології.
Іван Франко був середнього зросту, а йшов, як велетень.. . Мало хто встигав за ним, а головою сягав хтозна-як високо. 8 війська відпустили через слабкий зір, а бачив краще за інших, з низин міг побачити далі, ніж інші згори. Спокійної вдачі, а вибухав, як порох, коли йшлося про добро трудящих, і кидав громи, щоб народ не спав. Влада гнобителів не дозволила йому викладати у вищій школі, а він став учителем всього народу. Напрацювався за десятьох, а життя йому було дано лиш одне, та й те недовге. Таким був Іван Франко, робітник пера, чарівник слова, Каменяр і Великий пророк — гордість нашого народу.