Прикме́тник — самостійна частина мови, що виражає ознаку предмета, граматично виявлену в категоріях роду, числа і відмінка та відповідає на питання який? яка? яке? які? чий? чия? чиє? чиї?
Дуже близькою частиною мови є дієприкметник, який грає аналогічну роль у реченнях.
якщо чоловічий рід (наприклад червоний, синій, безкраїй)
У називному відмінку однини прикметники мають різні закінчення залежно від роду: ий, ій, їй
е,є - у середньому роді (червоне, синє)
У називному множини - і,ї (червоні, безкраї)
1) про число - однину чи множину (чистИЙ, чистІ)
2) про рід - чол., жін., сер. (чистИЙ, чистА, чистЕ)
3) про відмінок - чистИЙ, чистОГО, чистОМУ, чистИЙ, чистИМ, у чистОМУ