Князь мав владу тільки в межах свого міста і на прилеглих до нього землях. Він міг збирати данину з населення, гарантуючи народу замість порядок і захист (відповідні функції покладалися на дружину, яку також містив князь). У багатьох випадках княжа влада поширювалася на значні по площі суміжні території. У цьому випадку сам князь, що правив в найбільшому місті, міг називатися великим, а ті, які прямували правити в менші населені пункти, – питомими.