Кожна пора року має свій запах. Весна пахне зеленню, літо – стиглими полуницями, а осінь – пожовклим листям. Ви скажете, а чим же може пахнути зима? Хіба що холодом і морозами. Ні! Взимку теж усе пахне, тільки по-іншому, по-особливому.
Пам'ятаю, як колись дідусь приносив з двору оберемок сіна чи соломи до хати, клав його під примостами, ближче до муру, де тепліше. А потім з-під поли кожуха клав на сіно щойно народжене ягнятко. Його заносили до хати, щоб не замерзло в люті морози. Тоді дух березових полін змішувався із запахом сіна і маленького ягняти та розносився по усіх закутках, лоскочучи пилом у носі. Ягнятко шаруділо сіном, і воно пахло на всю хату, але не літом, а зимовим холодом.
Навіть дим, що взимку клубочиться з димарів, пахне по-своєму, коли зоряного вечора йдеш засніженою вулицею, а в низеньких хатинах топлять на ніч у печах. Здається, що і місяць у небі, вдихаючи запах живиці, хоче побавитися з клубочками диму.
І суха кора та лучина, якими колись розпалювали дрова, теж мають свій запах.
А відчиніть двері клуні чи хліва – повіє запахом січки, тертого буряка, жому. Біла пара, що вихоплюється з ніздрів худоби, так і стелиться біля коров'ячого стійла. Корови нюшать – чують весну. Мукають новонароджені телята. Втоптаний за зиму гній, що дає тепло худобі, своїм запахом аж крутить в носі. Згодом його вивезуть на городи.
А коли почне розтавати сніг і чорнітиме латками по городах земля, коли починають голосно сокоріти кури, тоді все ніби оживає, пробуджується від зимового сну. Худоба в хліві частіше реве, вловлюючи вологими ніздрями запах весни.
І знову приходить на пам'ять, як дід, не кваплячись, випускає надвір корів, щоб їх напоїти. Вони брикають, ковзаючись по вологій землі, і, набігавшись досхочу, йдуть до криничного журавля, де на них чекає налита у цебрик вода. Корови п'ють не одразу. Вони до чогось придивляються, принюхуються, ніби хочуть своїм подихом вловити життєдайну силу води, яка от-от проб'ється живими струмками з-під землі і напоїть усе, що прокидається від холодного зимового сну.
...Пахне в погребі квашеними огірками та капустою, а в коморі – сушеними грибами.
Що не кажіть, а зима все-таки пахне теплом і затишком, яких не відчуєш жодної іншої пори року.