Народився 26 липня 1880 року в місті Єлисаветград у селянській родині.
По закінченні школи віддано до Єлисаветградської гімназії.
Готувався до матури (атестату зрілості) і склав іспит екстерном до Златопільської гімназії.
У 1901 році він вступив на юридичний факультет Київського університету і того ж року створив таємну студентську революційну організацію, яка звалась «Студентською громадою».
Вступив до Революційної української партії (РУП),з 1905 року — Українська соціал-демократична робітнича партія (УСДРП).
За проводження пропаганди 1903 року був заарештований, виключений з університету й ув’язнений до одиночної камери Лук’янівської в’язниці в Києві, звідки йому згодом вдалося втекти.
Незабаром новий арешт, дисциплінарний батальйон. Але він знову втік і нелегально відбув у еміграцію.
На початку Першої світової війни Винниченко повернувся до Росії і жив до 1917 р. під чужим ім’ям переважно в Москві, займаючись літературною діяльністю.
Став членом Центральної Ради. Згодом очолив Генеральний секретаріат і став генеральним секретарем внутрішніх справ.
Автор майже усіх декларацій і законодавчих актів УНР. Проголосив I Універсал та Декларацію Генерального секретаріату.
Під натиском більшовицьких військ уряд УНР на чолі з новим прем’єром змушений був евакуюватися до Житомира. Винниченко разом із дружиною, Розалією Лівшиц, поїхав на південь, до Бердянська.
У серпні 1918 року очолив опозиційний до гетьманського режиму Павла Скоропадського Український національний союз, рішуче наполягав на відновленні УНР, створенні її найвищого органу — Директорії, головою якої став у листопаді 1918 р. Незабаром через суперечності із Симоном Петлюрою пішов у відставку та виїхав за кордон.
Наприкінці 1919 року вийшов із УСДРП і організував у Відні Закордонну групу українських комуністів.
Наприкінці травня 1920 р. Винниченко разом із дружиною прибув до Москви, де дістав пропозицію зайняти пост заступника голови Раднаркому УСРР.
У вересні 1921 В. Винниченко очолив новостворений комітет допомоги українському студентству в Берліні.
Помер Володимир Винниченко 6 березня 1951р. у французькому місті Мужен.
Твори:
перший український фантастичний роман «Сонячна машина»
оповідання «Краса і сила»
імпресіоністична новела «Момент»
«Контрасти»
«Голота»
«На пристані»
«Хто ворог?»
«Боротьба»
«Мнімий господін»
«Промінь сонця»
«Талісман»
«Студент»
драма «Дисгармонія»
драма «Базар»
драма «Чорна Пантера і Білий Медвідь»
роман «Рівновага»
роман «Чесність з собою»
роман «Записки Кирпатого Мефістофеля»
та інші.