Михайло зволікав зі шлюбом, боявся осуду односельців і
найбільше того, що батьки можуть покарати його за вибір дружини і не
дати землі. У своїй передчасній смерті та поламаному житті Анни винен і
він. Михайло обіцяв Анні розповісти батькам про намір одружитися з нею.
Та кожного разу відкладав, зволікав, був нерішучим. І за це був
покараний долею. Заради нього Анна пішла в місто, де найнялася
служницею, з вини Михайла стала покриткою.
Коли
ж Рахіра підігріла в ньому жадобу власності, оте чорне зло затьмарило
його розум і він зважився на найтяжчий гріх. Письменниця кожним своїм
словом застерігає, що вбивство — непрощенний гріх.