Доброго дня!
Нарешті, я маю змогу написати вам! Я - подруга вашого сина Федька. Сьогодні дізналась жахливу новину... Мені дуже шкода, що так сталось. Прийміть мої співчуття! Але, здається, прийшов час розповісти вам усе.
Можливо, Федько ніколи не згадував про мене, хоча спілкуємось з ним ми досить давно (я попросила тримати це в таємниці). Він часто розповідав про те, як його ображають на вулиці. Йому справді не вистачало батьківського тепла і піклування, як би прикро це не звучало, та багаті хлопчаки висміювали його матеріальне становище. Федько часто скаржився на погане самопочуття, але я ніяк не мала змоги йому допомогти і через те досі відчуваю провину перед ним. Він був чудовим хлопцем, хоч не вмів це правильно проявити. Спілкуючись з ним, я відчувала, що йому не вистачало близької людини, з якою він між поговорити про життя за чашкою гарячого чаю.
Його життєва нитка дуже різко обірвалася і ця трагедія неабияк відіб'ється у наших душах і залишить невиправний слід у пам'яті.