Одвічна проблема, яка існує в кожному поколінні батьків і дітей, — це відсут¬ність порозуміння між ними.
З оповідання Дж. Олдріджа «Останній дюйм» ми дізнаємося,що Дружина пішла, зали-шивши Бену, досвідченому пілоту, сина — десятирічного хлоп¬чика Деві. Бен — безробітний, тому що авіакомпаніяв якій він працював закрилася.
Батько узяв сина із собою на далекий безлюдний берег знімати кіно про акул. Розмовляє Бен з Деві тоном наказу.
Важко таким чином завоювати прихильність будь-якої дитини, не тільки Деві. Хлопчик Деві – тихий, вразливий. Деві бачить чоловіка, якого має називати батьком, та не розуміє його. Можна тільки уявити собі, що думає дитина, яку залишили одну на березі, серед скель, морських хвиль, між небом і землею, де немає жодного до¬рослого. Деві думає про небезпеку, про те, шо буде з ним, якщо батько ніколи не випливе з морської глибини. Виходить майже так, як уявляв собі Деві. Бен, поранений акулою-кішкою, не може вести літак. Наразивши на небезпеку себе, він не подумав про сина, який може залишитися сам-один на березі, якщо Бен від поранень помре. Як людина, яка завжди думала тільки про себе, Бен не може розраховувати на сина, адже він міг просто перелякатися, кинути батька напризволяще. Та незважаючи на страх, бо Деві переляканий батьковими ранами, хлопчик, який ніколи не керував літаком самостійно, виявляє все-таки більшу відповідаль¬ність, ніж батько. Він слухняно виконує усі накази, що дає йому батько, а коли Бен непритомніє, робить усе саме так, як навчав його батько. Батько й син разом долають небезпеку. У складній ситуації вони навчаються інших стосунків, котрі засновані на бажанні зрозуміти і допомогти, а не на байдужості і страху. Так у хвилину гострої небезпеки вони підтримують один одного.
Це й хотів нам сказати в своєму творі Дж. Олдрідж. Тож і читач також має дійти висновку: треба оберігати свої стосунки з рідними, робити все, щоб було добре тим, хто живе поруч із тобою. Бо це важливо.