Несподівано закінчилося тепле літо. Небо стало сіре і похмуре. Сонце все частіше ховається за сиві хмари. Дерева вбралися у яскраві шати. Час від часу пустотливий вітер зриває листки із дерев і жбурляє їх на землю. Один такий листок раптом залетів до мене у відкриту кватирку. Це осінь постукала до мене у вікно.
Осінь.
Чудова пора, яку так люблять описувати поети. Пофарбовані у яскраві кольори
дерева, легкий вітерець, що гойдає гіллям,
наче заколисуючи його. Але інколи вітер, ніби пустуючи, налітає на дерева, і
зриває з них листя, щедро встеляючи ним
землю під ногами. Жоден художник у світі не може передати всю палітру
кольорів, що є у цього килима. Жоден композитор не може передати неповторний
шепіт листя під нашими ногами.