Закрийте очі. Що ви бачите? А уявіть собі, що зараз весна, і ви на полонині. Адже весна у горах ? сама дивовижна пора року. Серед полонини розтеляється неймовірний килим із барвистих трав, м’якого моху, яскравих квітів. А сусідство такому килиму складають величні камені, площини, що засипані різноманітними уламками скель, різних гірських порід.
Зробивши декілька кроків, можна побачити ще замети снігу. Лежить собі через барвистого килиму квітів і ще не скоро розтане. Таку неймовірну красу можна побачити тільки в гірських місцевостях.
А якщо подивитися з гори, то можна побачити неймовірно величезний простір. Там можна побачити схили сусідніх гір, що поросли лісами, десь далеко внизу долину, та покриви снігу. Я навіть не можу повірити, що таку красу можна побачити двома людськими очима.
Десь там в далеко майоріє синє маленьке гірське озеро. Навколо нього, не наче вінком, цвітуть дивовижні,яскраві квіти. Такі квіти з такою красою можна побачити лише горах!
Взагалі, всі гірські квіти дуже-дуже різноманітні за формою, та своїми забарвленнями. Це маленькі «сонечка», «зірочки», намистинки та інші форми. А як спуститись до долини, то там можна загубитись серед квітного царства.
А чуєте щось гуркотить? То зверху з таким шумом мчить потік прозорої гірської річки. Вода в такій річці крижана! А ще настільки піниться, що можна подумати, що вона біла. В гірських річках вода найчистіша та найпрозоріша. А каміння в річках настільки вже відполіроване роками, що схоже на дзеркала.
З часом сніг зійде з гір, настане літо, але краса гірської казки залишиться не змінною.