Психологічний стан людини і вміння керувати собою
ПЛАН
Вступ
Етимологічно слово "психіка" (грец. душу) має двоїсте значення. Одне значення несе значеннєве навантаження сутності якої-небудь речі. Психіка – це сутність, де внеположность і різноманіття природи збирається до своєї єдності, цей віртуальний стиск природи, це відображення об'єктивного світу в його зв'язках і відносинах.
Психічне відображення не є дзеркальним, механічно пасивним копіюванням світу (як чи дзеркало фотоапарат), воно сполучено з пошуком, вибором, у психічному відображенні інформація, що надходить, піддається специфічній обробці, тобто психічне відображення – це активне відображення світу в зв'язку з якоюсь необхідністю, з потребами, це суб'єктивне виборче відображення об'єктивного світу, тому що належить завжди суб'єкту, поза суб'єктом не існує, залежить від суб'єктивних особливостей. Психіка – це "суб'єктивний образ об'єктивного світу".
Психіку не можна звести просто до нервової системи. Психічні властивості є результатом нейрофізіологічної діяльності мозку, однак містять у собі характеристики зовнішніх об'єктів, а не внутрішніх фізіологічних процесів, за допомогою яких психічне виникає. Перетворення сигналів, що відбуваються в мозку, сприймаються людиною як події, що розігруються поза ним, у зовнішньому просторі і світі. Мозок виділяє психіку, думку подібно тому, як печінка виділяє жовч. Недолік цієї теорії в тім, що ототожнюють психіку з нервовими процесами, не бачать якісних відмінностей між ними.
Психічні явища співвідносяться не з окремим нейрофізіологічним процесом, а з організованими сукупностями таких процесів, тобто психіка - це системна якість мозку, реалізована через багаторівневі функціональні системи мозку, що формуються в людини в процесі життя й оволодіння їм історично сформованими формами діяльності і досвіду людства через власну активну діяльність. Таким чином, специфічно людські якості (свідомість, мова, праця й ін.), людська психіка формуються в людини тільки прижиттєво, у процесі засвоєння їм культури, створеної попередніми поколіннями. Таким чином, психіка людини містить у собі щонайменше три складових: зовнішні світи, природу, її відображення - повноцінну діяльність мозку – взаємодія з людьми, активну передачу новим поколінням людської культури, людських здібностей.
Психічне відображення характеризується поруч особливостей:
воно дає можливість правильно відбивати навколишню дійсність, причому правильність відображення підтверджується практикою;
сам психічний образ формується в процесі активної діяльності людини;
психічне відображення поглиблюється й удосконалюється;
забезпечує доцільність поводження і діяльності;
переломлюється через індивідуальність людини;
носить випереджальний характер.
1. Поняття психічного стану
Психіка людини – якісно більш високий рівень, чим психіка тварин (Homo sapiens – людина розумний). Свідомість, розум людини розвивалися в процесі трудової діяльності, що виникає в силу необхідності, здійснення спільних дій для добування їжі при різкій зміні умов життя первісної людини. І хоча видові біолого-морфологічні особливості людини стійкі вже протягом 40 тисячоріч, розвиток психіки людини відбувалося в процесі трудової діяльності. Таким чином, матеріальна, духовна культура людства – це об'єктивна форма втілення досягнень психічного розвитку людства.
У процесі історичного розвитку суспільства людина змінює способи і прийоми свого поводження, трансформує природні задатки і функції у вищі психічні функції – специфічно людські, історично обумовлені форми пам'яті, мислення, сприйняття (логічна пам'ять, абстрактно-логічне мислення), опосередковані застосуванням допоміжних засобів, мовних знаків, створених у процесі історичного розвитку. Єдність вищих психічних функцій утворить свідомість людини.
Психіка складна і різноманітна по своїх проявах. Звичайно виділяють три великі групи психічних явищ, а саме:
психічні процеси,
психічні стани,
3) психічні властивості.