Жила була собі маленька квітка, вона була самотня та сумна, бо у неї ніколи не було друга. Харчувалася вона енергією і промінчиками сонця, але цього їй було не достатньо. Так вона б і залишилася в самоті на все життя, але один раз пішов дощ. Квітка не знала, що це таке, та злякалася, але потім біля неї з'явилася водяна дівчика Дощ. Вона зспокоїла квітку, представилася і запропонувала дружитись, квітка звісно була згодна. Потім ця дівчинка дала квітці крапельки води і квітка зразу зрозуміла, чого їй не вистачало. Вони стали найкращими друзями. Тепер квітка була вже не самотня, вона чекала свою подружку кожний день, а дівчика, коли у неї з'являлася зайва година, зразу йшла до квітки.