Березова каша
Син одбивається од рук.
Ракетки. Самокати.
Батьківським правом до наук
Почав я спонукати:
- Щось ти уроки занедбав,
-
Все ігрища ті вражі.
Гляди, щоб ти не скуштував
Березової каші!
На це всміхається не зле
Синок довготелесий:
- Я знаю, - каже, - сік, але
Щоб каша із берези?
А я йому: - Того, хто вчивсь,
Любили предки наші,
Несли за те, що не лінивсь,
До школи горщик каші.
Хто ж не обтяжувавсь нічим,
Суворі предки наші
Всипали добрих різок тим
–
Березової «каші».
А знав би ти, які були
З берези пруття голі,
Що ними дітвору сікли
В старій церковній школі.
О, там старались що не крок
«Підвищувати бали»
І за невивчений урок
Безжалісно стьобали.
Тож батько наш і нам казав
За витребеньки наші:
- Гляди, щоб ти не скуштував
Березової каші!