"До мене приїжджає моя небога, міс Поліанна Вітьєр. їй одинадцять років,.."
"Світле волосся, сукенка в червону клітинку, брилик".
"...худорлява дівчинка в сукенці у червону клітинку, брилику і з двома грубенькими світло-жовтими косами, що звисали на спині. Миле веснянкувате личко поверталося то ліворуч, то праворуч, видивляючись когось".
"...їй на очі набігли сльози, однак підборіддя було гордо підняте".
"Ненсі, це я сама дуже погана і зла, страшенно зла, — хлипала вона. — Я все ніяк не можу змиритися з тим, що мій татко Богу та янголам потрібен більше, ніж мені".
"Поліанна, вже сяючи усмішкою, літала по кімнаті, розвішуючи сукенки в шафі, складаючи книжки на столі та ховаючи білизну в шухляди".