Пожалуйста зделайте план к етому тексту : Якось узимку художник прогулювався лісом. Дорога вивела до березового гаю. Художник присів на повалений стовбур, притулився до дерева, розгорнув альбом і почав малювати берези. Стрункі стовбури біліли на тлі блакитного неба. Гілки переливалися сріблом. Від інею вони здавалися пухнастими і м'якими, як лапи химерного лісового звіра. Сонячні промені сяяли на снігу золотими злитками, Відтакого поєднання золота зі сріблом дерева здавалися урочистими. Це було свято зимового гаю. Художник замислився і не помітив, як задрімав. Прокинувся він від шепотіння двох голосів. Вони лунали згори й дуже нагадували шелест гілок у вітряний день, - Не так він мене намалював, - поскаржився один голос. - А як тебе малювати? - озвэбся другий, - Я вища, стрункіша, біліша,,. Художник озирнувся. Поряд нікого не було, - Якби ж він розумів нашу мову, я підказала б, як мене намалювати! - сумно шепотів голос угорі, - Люди можуть розуміти мову дерев, - відказав другий голос, - Але тільки тоді, коли вони нас люблять, - Невже розмовляють берези? - здивувався художник. - Я ж. один тут сиджу! Художник підвівся, підійшов до дерев* Голоси відразу перетворилися на шелест зимового гілля. Тепер він побачив, що берези дійсно були вищі, а стовбури стрункіші* - Ай справді, - подумав художник. - Якщо я навчуся розуміти мову природи, вона сама підкаже, якії зобразити! Він розгорнув альбом і заходився малювати