Щовечора вся моя сім'я збирається за одним столом за вечерею .
Ми розповідаємо новини дня та при цьому ділимося всякими переживаннями. I яке моє було здивування, коли я відчула, що поруч зі мною хтось знаходиться ще і уважно слухає нас. Мої батьки нічого не чули, і я не хотіла їх наперед хвилювати, тому, коли вони пішли, я прислухалася - звідки ж видається звук. Звук нагадував шерех, як ніби хтось щось жує. Я відкрила дверцята буфета і побачила там маленького гнома. З цього самого вечора я і прозвала його: Мій маленький "буфетний гном". Кожного вечора коли батьки йшли з кухні, я відкривала дверцята буфета і брала його на свою руку, при цьому уважно спостерігала за тим, що ж він робитиме. Він вмивався, чесався, часто я його балувала всякими солодощами.
Тепер ця маленька істота - мій найкращий друг, який завжди мене вислухає і підтримає.