Щястя героя твору було зосередженне у його маленькій донечці. Він згадує її милі слова, теплі дитячі обійми, ті щасливі ніжні хвилини, які промайнули під весняним цвітом яблуні. Зараз ж його дитина помирає, а він нічого не може зробити, навіть погорювати, як справжній батько, він не може. Усі думки героя твору зосередженні на тому, щоб "зловити" цей момент, нічого не поопустити, адже в ньому сидить натура письменника. Єдине, що залишається у нього, як у батька,- це можливіть обкласти своє щастя цвітом яблуні, яка ще цвіте у саду.
Така моя думка з приводу назви твору Михайла Коцюбинського"Цвіт яблуні" 1902р.