Прощай, сине море безкрає, просторе. Прощай, мій зошите. Спасибі, друже, що ти думок моїх не відцуравсь. Тобі, кохана, й пролісків не треба. Вони цвітуть, під віями у тебе. Краю мій, колиско, пісню й танцю. На колись, згорьованій землі вже гуцули, бойки, наддністрянці — свого щастя вдатні ковалі. Журавлина пісня — кетяже калини пломеніть вам вічно в серці України. Красо України, Подолля! Розкинулось мило, недбало!