Твір на тему «Історія однієї з моїх речей» – Твір на вільну тему
Нас усюди оточує безліч речей. Протягом всього життя, людина користується ними, міняє, викидає старі, непотрібні, здобуває нові. Але є такі речі, які залишаються з нами на довгі роки. І не тому що приносять якусь користь
Ці речі просто стають дороги серцю й здається неможливим представити своє життя без них. Вони вбрали наші переживання, почуття, нагадують нам про значимі події в житті. У кожної людини, напевно, є така річ, що зберігає свою таємницю
Я хочу розповісти про свою таємницю. Це – невелика статуетка гнома. Маленький чоловічок з довгою бородою, у червоному ковпаку й синьому камзолі із золотавими ґудзиками, у смішних гостроносих черевичках, уже довгі роки живе на моїй полиці. Появі в моєму житті цього талісмана, передувала цікава історія
Коли я була маленької, те зовсім не хотіла слухатися старших. Так важко було вчитися збирати за собою іграшки, складати речі, зовсім не цікаво було запам’ятовувати букви. І тоді в моєму житті відбулося одне чудо. Один раз, у коробці з іграшками я знайшла гарну листівку, на якій був зображений маленький гном і щось написане
Мені стало так цікаво, і я попросила маму прочитати напис. Яке ж був мій подив, коли виявилося, що цей лист до мене від казкового гнома. Він писав, що хоче дружити із мною, але для цього мені треба навчитися дбайливо ставитися до своїх речей і іграшок, не залишати їх розкиданими. У цей день, я без нагадування дорослих навела порядок у своїй кімнаті, і на столі знайшла ще одну листівку, у якій гном похвалив мене й відкрив таємницю, де захована цукерка
Із цього дня послання від гнома, сталі з’являтися дуже часто. У них давалися нові завдання й розповідалося про те, як знайти гостинця й сюрпризи в таємних місцях будинку. Захопившись цією незвичайною грою, незабаром я з легкістю початку вбиратися у своїй кімнаті, намагалася слухатися старших і навіть навчилася читати. У той день, коли я перший раз пішла в школу, на столі з’явилася статуетка маленького гнома й останній лист. У ньому говорилося що я вже стала зовсім більша, многому навчилася й гномові настав час відправлятися допомагати іншим маленьким дітям. А на пам’ять про нашу дружбу, він залишив мені подарунок
Звичайно, згодом я зрозуміла, що гном був лише казкою, придуманою моєю мамою. Але це була тільки моя казка, і тому вона мені дуже дорога. З тих пор, це моя улюблена статуетка