Своєю формою цей вірш нагадує колискову, в якій мудре та щире побажання синові в майбутньому. Симоненко спеціально створив його таким, щоб спочатку читачеві здавалося ніби все це казка, яка йде поряд з дитиною, яку створюють для дитини саме батьки. Автор головну перевагу віддає тому, що мати й Батьківщина – це майже одне й те саме, тому зректися їх означає зректися себе та стати великим грішником. Ця колискова наповнена простими і щирими словами, які находять стежку до будь-якого серця та думок. Бо кожний у ньому знайде свої духовні цінності. Вірш ніби складається з роздумів про завтрашній день, про майбутнє та про вічність. Також для більш мелодійного описання автор бере з фольклору символи-образи: це лебеді, які означають вірність матері та Батьківщині, це лебеді, які виносять на своїх крилах дитину у доросле життя, в широкий світ із рідної домівки; це «біляві хатки» – спроектована персоніфікація на образ матері; тополь та верб як неодмінного атрибута українського пейзажу. Вірш сильний емоціями та щирістю, мелодійністю та почуттям гідності за Батьківщину та безкінечної любові до матері. Недарма ж цю поезію було на музику покладено, адже її рима сама так і проситься на спів.
САМА РОЗДІЛИШ НА АБЗАЦИ, ЯКЩО ТРЕБА!!!