атерина є головною героїнею поеми Т. Г. Шевченка. Це селянська дівчина, довірлива і щира, здатна по-справжньому покохати людину, котра насправді зовсім не гідна її кохання. Так, бувши молодою і вродливою, вона привернула увагу царського офіцера, який, як їй здавалося, покохав її. Залишаючи Катерину, офіцер обіцяв повернутися і одружитися з нею. І Катерина вірила: вона виглядала його майже щодня і не звертала уваги на плітки сусідів, від яких тепер змушена була критися. І хоча іноді в Катерини і виникали сумніви щодо обіцянок москаля, вона їх відганяла: ну як це її коханий її зрадить?
А коханий тим часом вже й забув її. Та й навіщо йому пам'ятати? В нього таких скільки завгодно. Тому він зовсім і не збирається повертатись до Катерини. Тим більше він не думає, що через нього її виженуть з дому, що вона піде шукати його з малою дитиною на руках, ночуватиме попід тинами і проситиме милостиню, і вже зовсім не сподівався, що вона зустріне-таки його.
Москаль відрікся від Катерини, а вона вважала його своїм єдиним захисником, думала, що він налагодить її з сином життя, сподівалася, кохає її. Тому, пізнавши, який він насправді, Катерина не витримує жорстокої зради, і, збожеволівши від горя, покінчила життя самогубством.
А куди ця нещасна могла ще подітися, окрім ополонки? До свого села, до сусідів і батьків, які її вигнали, вона повертатися не могла, а тим більше не могла жити з дитиною серед чужих людей, котрі відверталися від неї, дізнавшись, хто вона така. Катерина рано чи пізно мала зрозуміти, що вона тепер нікому не потрібна і що їй більше немає місця на цім світі.