Родіон Раскольников — головний герой роману Федора Достоєвського «Злочин і кара», колишній студент, який нічим не відрізняється від інших. Але який переворот мав статися в його душі, щоб він наважився вбити людину? Що стало поштовхом для такого страшного вчинку? Яким був його шлях від злочину до кари?
На самому початку твору автор описує бідність Раскольникова. Він живе в маленькій комірці, яку Федір Достоєвський порівнює з домовиною, шафою, скринею, підкреслюючи її вбогість. Ситуація, в якій опинився герой, невимовно складна. Життя Родіона і його родини під загрозою. Його сестра вирішує вийти заміж за чоловіка, який викликає у неї відразу, щоб не жити в бідності, отримати освіту й мати змогу допомогти братові. Раскольников не хоче, щоб заради нього сестра ламала своє життя, але водночас він не може нічого змінити. У нього немає часу на те, щоб закінчити навчання й років за десять вибитися в люди. Потрібно діяти тут і зараз. І Родіон вирішує вбити заможну стару жінку, яка займалась тим, що надавала людям кредити.
Водночас Раскольников хоче перевірити себе на силу духу, довести самому собі правдивість власної теорії, яку він висунув у статті «Про злочин». Він переконаний, що належить до «тих, хто право має». Тобто до тих, хто може скоїти злочин і не отримати за це покарання. Раскольников хоче стати народним героєм, допомогти людям за рахунок старої жінки. Він вважає, що може врятувати багато голодних сімей, зокрема свою, направивши багатство кредиторки в правильне русло. Але не так все сталося, як задумав Родіон. Він вчинив подвійне вбивство, вбивши разом із старою кредиторкою добру жінку Лізу, яка прийшла провідати сестру. Отримавши коштовності, Раскольников не продає їх, він не може навіть до них доторкнутися. Він ховає дорогоцінні речі жінки, намагаючись разом із ними сховати свій гріх. Його життя перетворюється на постійні муки совісті. Жорстокий злочин ранив його душу. Він болісно сприймає людські страждання, намагається допомогти оточуючим. Цим самим він хоче ніби довести собі, що здатний на милосердя, що він не бездушна тварина. Родіон розуміє, що помилився. Він не належить до «тих, хто право має». Він звичайна людина, яку після скоєння злочину розриває провина. Раскольников боїться, що його вчинок викриється. Його страх такий сильний, що одного разу він навіть втратив свідомість у слідчого. Врешті-решт, Родіон починає ненавидіти себе за слабкодухість, не витримує душевних мук і вирішує сам зізнатися у злочині. Ув’язнення і заслання йому вже не страшні, адже він сам себе покарав так, як не може покарати найсуворіший суд.
Федір Достоєвський майстерно зобразив душевний стан людини, яка скоїла страшний злочин. Він хоче переконати читачів у тому, що зло ніколи не призведе до добра. Родіон Раскольников хотів допомогти людям, стати героєм, а насправді став жорстоким вбивцею і втратив найдорожчу людину — матір, яка, дізнавшись про вчинок сина, померла від нервової хвороби. Раскольников отримав найстрашніше покарання. Він занадто пізно зрозумів, що не можна ціною чужого життя покращити своє.
Отже, роман «Злочин і кара», на мою думку, є обов’язковим для прочитання. Можливо, той, хто хоче вчинити щось страшне, ознайомивщись із твором, подумає, чи готовий він отримати таке покарання, яке отримав Родіон Раскольников, і відмовиться від своїх намірів.