Багатьом здається, що держава - це устрій регулювання всесуспільних проблем певного соціального людського поселення. Проте все ж держава – це така форма в якій досягається самодостатність того суспільства, тобто створюються всі умови для бездоганного, блаженного життя. Чи не ідеально? Можна вже, якщо чесно, опустити голову і сказати, що у нашій державі повний хаос і влада просто негідна звання свого. Правда, є і щасливі своїм державнім управлінням. Але, яка ж повинна бути справжня держава?
Сама по собі держава, виникає із природних потреб людей, але існує вона заради досягнення найвищих цілей блаженного життя. Вона задовольняє не тільки фізичні, але і всі інші потреби людини. Люди поєднуються в ціле заради користі, пропонуючи один одному необхідне для життя. Утворюється ринок. Так утворилось спілкування в певній державі, яке існує заради користі. Об’єднавшись в силу природних потреб, держава стає найбездоганнішим союзом, всебічно охоплюючим життя людини та виховуючим її механізмом спрямованим до доброчесності та блаженного життя.
Саме в цьому розумінні держава існує раніше за родину та поселення, держава існує раніше індивіда, бо як ціле за своєю сутністю передує своїй частині, а людина є частиною держави.
Без держави людина не може реалізувати повністю свою природу, не може стати істинно людиною.
Будучи найвищою формою співіснування, держава не тільки кількісно, але і якісно відрізняється від інших форм співіснування. Справа зовсім не в кількості осіб, що підкорюються владі керівника цього співіснування, а в самому характері і меті спілкування. Держава, таким чином, є дещо, що існує завжди. Це співжиття, без якого люди ніколи і ні за яких умов не зможуть жити.
Державне спілкування засноване на природному тяжінні людей, бо людина є істота політична.Так, від політики також багато чого залежить.
Влада голови родин над її членами або влада пана над рабами суттєво відрізняється від влади політичної. Гадаю, що політика, на жаль, у своєму змісті є завжди не досконала. Сутність держави — це внутрішній зміст її діяльності, який виражає єдність загальносоціальних і вузькокласових інтересів громадян. Будь-яка держава, разом із вирішенням суто класових завдань, виконує й загальносоціальні завдання, без яких не може функціонувати жодне суспільство. Це — засоби зв'язку і транспорту, будівництво шляхів, іригаційних споруд, боротьба з епідеміями, злочинністю, заходи щодо забезпечення миру та інші.
Отже, держава отримує значення необхідної та вічної форми співіснування. Спрвжня держава, на мою думку, повинна бути такою, коли нація є найвищою цінністю, головним джерелом влади і визначальником соціо-політичної системи такої держави, тобто бути такою формою співіснування, коли люди обєднуються і творять свою систему цінностей. Хоча це таке собі ідеалістичне уявлення про сутність держави.