– Привіт, Алісо! Нещодавно я прочитала про тебе і твої неймовірні пригоди.
– Привіт! Тоді ти мене вже знаєш. А я тебе ще не знаю. Тож, давай знайомитись.
– Мене звати Наталя. я є ученицею п’ятого класу. Тобі не було лячно в підземній дивній країні?
– Звісно, спочатку було трішечки страшнувато. Згадую про чудодійні напої та їжу. Я була то великою, то зовсім крихітною. Я відкрила для себе багато такого, над чим раніше ніколи не замислювалась. А ти хочеш побувати у країні Чудес?
– Я думаю, що мені теж було б цікаво. Що корисного ти дізналася для себе?
– Я люблю спілкуватися з усіма. Та я зрозуміла, що “думати та казати – це не одне й те саме”. А зараз я поспішаю. Бувай!
– Бувай! Можливо, сьогодні після зустрічі з тобою мені присниться той чудовий сон. Там я буду блукати стежками країни Чудес, знайомитись з його дивними мешканцями, дізнаватись про неймовірні речі.