Повернувшись з походу,запорожці,як я вже згадував,поділяли здобич;одібавши ж всяк свою частину,починали гуляти. А під лісом,край дороги,либонь,курінь мріє. Бо тепер правду сказати,рідко де доброго чувати. Теплий кожух,тільки шкода,що не на мене шитий. Я,хвалити Бога,панщини не робила і в панів не вчилась. На мене хтось та набрехав,бодай би той добра не знав! Що я хабарики лупила... Чи справді так було,чи,може,хтось збрехав,хто ворогів не мав,а все-таки катюзі,як кажуть,буде по заслузі. Я народився в степах... Там люди,наприклад,їздять волами. Брехнею,кажуть люди,світ пройдеш,та назад не вернешся.