Місяць один в ночі сяє
Приховуючи слід прекрасних зірок
Горда вона , що затьмарює
Далекий витвір чарівних думок.
Місяць дарує натхнення
Великі крильця за спиною
А зірки дають нам прагнення
Самі сяють нічною зіркою
О, жовтоока царице
Сама собою любуєшся ти
Сяєш в небі мов світлиця
Тільки відображаєш світло зірки
Чи не від того поїдає заздрість
Що зірок готова світло затомить
Чи не від того втрачаєш радість
Що не способна ти світить
Ти лиш великий холодний камінь
Який сонце відбиває
В середині зірки пломінь бушує
Який ти можеш затьмарити
Місяць тобі не самотньо
Одній сяяти в темноті
Адже сірок сіяє безліч
В далекій чорній пустоті
Тебе з*їдає заздрість зла
Одна ти світиш всім в тьмі
Одній сяяти гнила насолода
І запах болі в тишині