Драма-феєрія "Лісова пісня" — це твір, який можна вважати унікальним у всьому світовому письменстві. З'явився він, за словами самої Лесі Українки, в результаті її спогадів про дитинство, проведене на Волині, коли її навіки зачарував образ лісової русалки. Вона згадала казкову розповідь про мавку, що чула ще у дитинстві. Цей казковий образ — плід народної фантазії — Леся Українка не просто перенесла у свій твір, а очистила від усього другорядного, несуттєвого, наділивши часткою своєї власної душі. В образі Мавки письменниця втілила свої найкращі мрії про вродливу, обдаровану, волелюбну людину, наділену рідким даром — пристрасно й щиро кохати та відверто виявляти свої почуття.
У Мавці гармонійно злилися духовне багатство і зовнішня краса. Вона "зовсім така, як дівчина... як панна, бо й руки білі, і сама тоненька..." Великі очі, що грають усіма кольорами, розкривають ЇЇ швидке і глибоке сприйняття дійсності, вразливу і добру душу. Довгі коси і зоряний вінок на голові, любов до квітів свідчать про її естетичний смак, нестримний потяг до прекрасного. Вона любить і береже природу, адже і сама є її невід'ємною частиною. Вона тонко відчуває музику, в звуках Лукашевої сопілки пізнає його ніжну та обдаровану натуру. її мрії високі й світлі, як самоцвіти:
/ снилися мені все білі сни:
на сріблі сяяли ясні самоцвіти,
стелилися незнані трави, квіти,
блискучі, білі...
Мавка горда й волелюбна