ПОГІДНИЙ, а, е.
1. Тихий, спокійний. З одного боку дрімав таємний світ чорних велетнів-гір, з другого — лягло долі погідне море Надворі тепло, сонце сипле огнем із погідного неба О безмежне і плідне, Житнє поле погідне, Ні межі ти не маєш, ні краю!
Ясний, теплий, сонячний (про погоду, день, вечір і т. ін.); погожий. Все так пахло землею, свіжістю і ще чимось дуже гострим і п'янким, як може пахнути тільки степ в кінці погідних серпневих днів
2. перен. Безтурботний, урівноважений. Погідною і тихою верталась Раїса з церкви Гулька був.. вражений погідним настроєм Зарічного
Який виражає безтурботність, урівноваженість. Дивиться [Степан] на її лице, а воно таке погідне стало, таке лагідне Погідний погляд.
Ось тримай, якщо я тебе правльно зрозуміла то це вірна відповідь