В когось вона є. Хтось її втратив. Комусь вона не дає спокійно жити… Хто вона взагалі така, ця совість? Чи потрібна вона сучасній людині? Питання не з легких. Насамперед, треба розібратися, що таке совість.
Як правило, про неї починають думати тоді, коли вона вже мучить людину. Особливість совісті в тому, що вона не має чітких зовнішніх критеріїв. Поняття совісті у кожної людини своє. Вона надає людині орієнтир в світі її пріоритетів та вчинків. Совість допомагає оцінити свою поведінку з точки зору моральних цінностей конкретної людини. Те, що для одного є неприйнятним, для іншого – деталь, не варта уваги.
На мою думку, совість – здатність людини до морального самоконтролю, що висвітлює всі думки та вчинки з позиції «добро/зло». Якщо людина робить хибний крок, або помилковий вибір, чи просто кривдить близьку людину, наприклад, совість як внутрішній дзвіночок починає тривожити її, нагадуючи, та звертаючи увагу на те, що саме було зроблено неправильно. Таким чином, людина має можливість виправити свою помилку та тим самим розвиватися як особистість.
Але є такі люди, що не звертають уваги на совість. Вони продовжують робити неправильні вчинки і врешті решт встають на темну сторону свого шляху. Голос їхньої совісті не зникає, ні, але він слабшає та робиться зовсім нечутним. Такі люди можуть наробити в своєму житті та житті близьких багато нещасть.
Совість завжди йде рука об руку з добротою та чесністю. Прислухайтеся до неї, це ваш безцінний помічник, який в будь-яку хвилину готовий прийти вам на допомогу, щоб зробити сильною, чесною, духовно розвиненою особистістю з гарною душею.