Солодкі пахощі акацій настояних на сонці пливуть у повітрі, злегка паморочать голову, і викликають у душі терпкий смуток. У гущавині, що заплела круті київські прибережні схили, не вгаваючи співають заливаючись солодким щебетом солов’ї.
Заходить блакитна ніч, ясними, мерехтливими зорями, гаптуючи небо і тихими лунами озиваються зелені парки на косогорах.