На осінніх канікулах ми з батьками виїхали за місто. Ліс вже не гомонів, як раніше, тільки зрідка цвірінькали синиці та невгамовно стукотів дятел. Після перших серйозних заморозків листя померкло і з дерев’яним стуком падало на мерзлу землю. Ми заглибилися в ліс. Переступаючи через повалені вітром дерева, ми з мамою відстали від батька, вишукуючи пізні гриби. Натрапили на мухомор. На його капелюшку застигла мурашка. Вона ліниво ворухнулася, коли я доторкнувся до неї травинкою, але не побігла. Між стовбурами блищало на сонці павутиння. Де-не-де та й мигне між рослинами комар. Якісь невідомі мені квіти фіолетового кольору виглядали досить сумно. До нашого слуху долетів якийсь шум. Ми пішли на нього. Це дзижчали пили, цокотіли сокири – вирубували ліс.
Ми з мамою зупинилися, а батько підійшов ближче до лісорубів і про шось з ними заговорив. Виявляється, як потім пояснив він, це була санітарна вирубка лісу. По-перше, вона необхідна для того, щоб прибрати хворі або померлі дерева. По-друге, обпилювали засохле гілля, яке заважало розвиватися дереву. Річ у тому, що у засохлій деревині з’являються шкідники лісу. По-третє, йшла підгонка території для насадження молодих дерев. Я поцікавилася у батька, звідки беруть лісники молоді деревця. Виявляється,
лісництві є спеціальні розсадники, де вирощують сіянці. Наприклад, сіянці сосни вирощують навіть у теплицях, а коли вони зміцніють, пересаджують їх у відкритий грунт. Особливу увагу лісники, продовжував батько, приділяють старим деревам з дуплами. Адже дупло – це помешкання сов, кажанів. Сови ікажани, які є справжніми санітарами лісу, знищують шкідників лісів і садів.
І зараз ми підемо далі, – сказав батько, – і потрапимо в дивовижне заповідне місце. Там під охорону взяті віковічні дуби. Восени лісоводи збирають жолуді. Це і є садівний матеріал для майбутніх дібров.
Ліси – це легені нашої батьківщини – міст і селищ. Ліс – це краса, затишок для звірів. Щоб підгримувати взимку парнокопитих мешканців – оленів, косуль, кабанів – лісники улаштовують у хащах «їдальні». Сюди, в годівниці, в морози кладуть для звіра сіно, коренеплоди та інші корми – все, що може нагодувати тварину.
І, звісно, годівниці не обходяться без особливих ласощів для звірів – солі. Цікаво, – продовжував батько, – що в лісах діють шкільні лісництва. У цільний від навчання час діти допомагають лісникам доглядати за лісом. Багато учасників шкільного лісництва самі потім стають професійними лісоводами. Я поверталася додому після такої прогулянки справжнім знавцем лісу.