1. Узагальнювальне слово стоїть після однорідних членів у реченні (розділові знаки пропущено): А Кожна людина свято береже у своїй пам’яті все, що супроводить її з дитинства і рідну хату і батьківський поріг і своє місто чи село (І. Цюпа). Б Старі верби кущі лози тихий надбережний очерет усе яскраво відбивалося у воді (А. Шиян). В Були там різні дерева і дуби широкочолі і липи запашні й тремтячі осики (Олена Пчілка). Г Український степ по-своєму чарівний і величний (І. Цюпа). 2. Однорідними додатками ускладнено речення: А Лечу на дикому коні в краї таємні та незнані (Олександр Олесь). Б Неначе човен в синім морі то виринав, то потопав (Т. Шев- ченко). В Місяць пливе оглядать і небо, і зорі, і землю, і море (Т. Шев- ченко) Г І зорі, і птиці, і трави з росою вітають мене (В. Сосюра). 3. Укажіть ускладнювальний елемент речення (замість крапок поставте пропущені літери). Пісня ширит..ся, росте, ро..ливається на вечірніх просторах Дніпра (О. Довженко). А звертання; Б відокремлене означення, виражене дієприкметниковим зворотом; В вставні слова; Г однорідні присудки. 4. Вставне слово вказує на джерело інформації в реченні: А Даруйте на слові, мені важко вас зрозуміти (Панас Мирний). Б Кажуть, сніг на полі — хліб у коморі (Народне прислів’я). В Безумовно, ти хоч не феномен, але спритний чоловік (О. Кор- нійчук). Г Ніжність, наприклад, описати математично не можна (В. Собко). 5. Вставне словосполучення має місце в реченні: А Чи тільки терни на шляху знайду, чи стріну, може, де і квіт барвистий (Леся Українка). Б Я, правда, ніколи не вважав оригінальність самоціллю (М. Рильський). В Хоч, правду кажучи, юнак у душі не вважав спів за професію (І. Ле). Г На жаль, у нас не прийнято писати культурних історій міста (В. Шевчук).