Тося зайшла в хату і думала: вона підійшла б, як би тільки юрко покликав її і вибачився. вона все пробачила б йому. їй завжди було цікаво слухати його історії.
-мамо, мамо,- побігла тося - а юрко ще приїде?
-звичайно! а ти, я бачу вже скучала!?-відповіла мама.
зовсім трішки! - сказала тося і подумала:я не встигла зним погратись, мені його дуже не вистачає - мамо, а як же каченята?
-які каченята?- здивовано спитала мама, а тося тим часом побігла до річки
тося побачила качку-матір, яка накрила їх крилами і крякала. тося зрозуміла, що качка тільки прийшла.і раптом одне каченя підняло голову і крякнуло у відповідь качці, потім ще одне. тося так зраділа і бігом побігла до хати за хлібом. вона зрозуміла, що каченята голодні. щоб їх не лякати , тося не підходила близько і здалеку підкидала маленькі кусочки хлібу. качка підбирала і підкидала каченятам.
-яка турботлива мама у них- сказала тося.вона сподівалась, що каченята оживуть.
ще з хвилин десяти вони полежали, і раптом встали на ноги. тося така була рада, що не знаходила собі місця.вже всі каченята піднялись окрім одного