Ой діброво -темний гаю!
Тебе одягає
Тричі на рік...Багатого
Собі батька маєш.
Раз криє тебе рясно
Зеленим покровом-
Аж сам собі дивується
На свою діброву ...
Надивившись на доненьку
Любу, молодую,
Возьме її та й огорне
В ризу золотую
І сповиває дорогою
Білою габою-
Тай спать ляже, втомившися
Турботою такою.