Була на світі дівчинка, яка дуже любила читати. Її батьки навіть зробили їй маленьку бібліотеку, у якій було десь з 50 книжок. Кожного року їй купували нові книги, а старі, які вона вже прочитала, продовжували стояти без діла. Кожного разу, коли дівчина засинала, її книги ніби становилися живими - вони могли розмовляти, пересуватися з одного місця на інше. Усі нові, непрочитані книги не хотіли знайомитися зі своїми попередниками - вони вважали себе цікавішими за них, тому завжди ображали їх. Уся бібліотека ніби розділилася на два табори - старий та новий. Завжди йшли суперечки між ними, кожен із них хотів показати, що вони - не слабші за супротивника. Кожного ранку дівчина вгамовувала свої книги, і говорила, що кожна із них - по-своєму унікальна та цікава, і що не можна сказати, що одна - краща за іншу. Вона однаково любила свої книги, це - її скарб, який вона нікому віддавати не збирається.