Ответ:
Дивився у вікно претемне, знадвору бачив відбиток своїх гнівних, палаючих очей.Його очі, водночас ще чиїсь, вимогливі ,незліченні.Мертвих, і живих ,і ненароджених!
Писати негайно!
Мозок палить гарячка, а душу тривога,гнів .Нехай.Життя таке нетривке. Війнув вітерець і загасив свічку. Все передумане із земляками на рідній, "не своїй землі" ,вилити запеченим кров'ю словом у посланіє. Він вкладе в нього наболіле ,про минувшину ,сьогодення ,а найбільше про майбутнє.Змусить кожного задуматись над ним!
Усю ніч писав, виснажуючи себе до останку, а тоді запропонував послухати вірному землякові.
Тарас читав наче й не одному товаришеві, а всім дідам та прадідам, уславленим у боротьбі за волю, живим час від часу ,забуваючи про найсвятіше - нащадкам, що їм належатиме берегти й любити рідну матір.
Давно вже нездужається поетові. Інший відклав би перо, а Шевченко - нізащо. Нізащо - коли нездужається Україні.