Кучеряві діброви, смарагдові левади й змолоділі поля мліють від веселих барв великого свята природи. У густих верболозах поміж верб удень і вночі не втихають закохані соловейки. Мирно воркують лагідні горлиці, тривожно голосять одинокі зозулі.
Із-за темно-зелених стіжків гордовитого рогозу тихо випливає щаслива качина сімейка. Неповороткий сазан виринув з обжитої ями і вимальовує широкі кола на воді. Метушаться легкокрилі берегові ластівки. З-під похилого куща шелюги випурхнула блакитна пташка, плавно торкнулася водяного дзеркала, і вже в її довгому дзьобі тріпочеться срібляста верховодка.
У тінистому вільшанику, у вінку крислато-ажурної папороті, яскраво-жовтим букетом пишається болотяне верболіззя. Пишні левади пропахли медовим ароматом. Барвляться на них білі, салатові й голубенькі метелики, з досвітку й до смеркання заклопотано гудуть огрядні джмелі й трудівниці-бджоли. Кому не хочеться поласувати медом з розмаїтого левадного травопілля!
Не скласти ціни скарбам, щедро розсипаним на річкових левадах!