Завдання.
1. Скласти простий план
2. Написати переказ тексту своїми словами.
ДЯКІВ НАЙМИТ
Двері школи одчинилися. Із сіней вийшов білоголовий хлопець. Лице в нього засмагле, темне, а очі голубі та ясні, мов шматочки ранішнього неба. Хлопець без шапки і босий. На ньому чорна сорочка, латані полотняні штани.
Гірко на душі в Тараса. Не життя в нього, а мука. Завжди голодний, у немитій сорочці. Босий та простоволосий узимку й улітку. Дяк не дуже піклувався про свого наймита. Ганяв його жебрачити, часом і сам з ним ходив. За невдачу серце завжди зривав на хлопцеві. Дня того не було, щоб не давав ляща.
Терпів усе Тарас, зціплював зуби: «Дарма, він учитель, я школяр. А все ж таки я в школі!»
Тільки що то інколи сяє, як золото, в цього жебрака? Може, він, як той казковий дурник, розгортає з ганчірочки чарівний золотий перстень з діамантами? Ні, то так сяють у хлопця замріяні очі після того, як зустрінеться у селі з тією кучерявою Оксанкою.
Оксана – дівчина висока, кароока, струнка, як очеретина. Дивиться на Тараса смутними й пильними очима. Гляне на його босі ноги у виразках, зітхне й скаже: «Учись, кажуть, з тебе люди будуть!» Пригріє хлопця карими очима, осяє посмішкою, піде. А сирота Шевченко кілька днів носить під нестриженим білим чубом два блискучих діаманти.