Ответ:
Епос — художнє відтворення зовнішнього стосовно письменника світу, розгорнуте в часі й просторі. Епічними називають твори, у яких письменник в описово-розповідній формі змальовує події, людей та їхні вчинки. Епічні жанри групують за ознакою обсягу їхньої тематики, тобто більшої чи меншої повноти охоплення дійсності. Залежно від масштабів зображення подій і доль розрізняють три групи епічних жанрів: малі, середні та великі. Малі жанри: есе (фр. essai -— спроба, начерк) — невеликий за обсягом прозовий твір, що має довільну композицію і висловлює індивідуальні думки та враження з конкретного приводу чи питання, не претендує на вичерпне і визначальне трактування теми; це жанр, який лежить на перетині художньої та публіцистичної (часом науково-популяризаторської) творчості; нарис — художньо-публіцистичний твір, у якому зображено реальні факти, події та конкретних людей. За обсягом наближається до невеличкого оповідання, новели, але позбавлений чіткої, завершеної фабули, обов’язкової для новели, притаманної оповіданню. Фабула в нарисі подекуди намічена, має фрагментарний характер. Нарис — це твір суспільно-політичної, побутової, історичної чи психологічної тематики; фейлетон (фр. feuilleton — аркуш) — сатиричний жанр художньо-публіцистичної літератури, що висміює негативні явища в суспільному житті; усмішка — різновид гуморески, у якому поєднано жанрові особливості гумористичного оповідання, анекдоту, фейлетону; памфлет (англ. pamflet від грец. рап — усе, phlego — палю) — різновид літературного чи публіцистичного твору, зазвичай спрямований проти політичного устрою в цілому чи окремої його складової, проти певної соціальної групи, партії, керівництва і т. п., найчастіше — через викриття окремих їхніх представників; казка — це вид художньої прози, що походить від народних оповідей, зазвичай коротка розповідь про фантастичні події та персонажів. В основі казки — захоплива оповідь про вигадані події і явища, які сприймаються і переживаються як реальні. Для казок характерні традиційність структури і композиційних елементів (зачини, кінцівки та ін.), контрастне групування дійових осіб, відсутність розгорнутих описів природи і побуту. Сюжет казки багатоепізодний, з драматичним розвитком подій, зосередженням дії на героєві і щасливим закінченням; притча — повчальна алегорична оповідь, у якій хронологічно послідовне зображення подій і пригод у художньому творі підпорядковане моралізаційній частині твору. На відміну від багатозначності тлумачення байки, у притчі зосереджена певна дидактична (повчальна) ідея; легенда — це оповиті казковістю та фантастичністю перекази про якусь одну визначну історичну подію чи особу, улюбленого персонажа (найчастіше реального); міф — це вигадана розповідь, яка передає уявлення наших предків про Всесвіт, природу, богів тощо; новела — невеликий за обсягом прозовий епічний твір про незвичайну життєву подію з несподіваним фіналом, сконденсованою та яскраво вимальованою дією; оповідання — невеликий прозовий твір, сюжет якого ґрунтується на певному (рідко кількох) епізоді з життя одного (іноді кількох) персонажа.Середні жанри:
Джерело: https://ukrclassic.com.ua/katalog/teoriya-literaturi/3457-epichni-tvori-v-ukrajinskij-literaturi Бібліотека української літератури © ukrclassic.com.ua
Объяснение: