Ответ:
Падає падає лисття.
Падає лисття пожовкле на твою голову, на руки. В (прозорому блакитному
(ніжному холодному сонячному повітрі,(жовто-золоті сльози жалю за
минулим. Падають. (не)чутні і тануть, як завм.ираючий ле.беди(н,ий
сміх ,лоскотною тихою тугою радісного (небутт.я.
Оповитий (розмаїто)-жовтим с...рпанком осіні садок задумли.во конав.
Ш...мрали верхів'я де.рев тобі про оста(нн)є. Молитовним
(піснею похороном линули з хати звуки сопілки, на котрій тужила Інн)а за
вікном. Тужила за ве.сною. А за осінн)ю?
Осін.ь, то вогне.вий птах, що майнувши (злото-пломінн)им кри.лом
,с)конає спопеліє (дощенту. Шале(ний танок (різнобарвної смерті, що
ниже в бурштинове намисто гаї і садки. Ти полюбив осінь.
Покохав осінь і (зненави.дів ве.сну. Іде весна, як вагітна
(молодиця) міщанка в зеленому одязі, без жодного смаку. Поважна і не чепурна задоволена родит... родить. і їсть-їсть. Так (беззупинн)о. Ти
покохав осінн)ю красу, і коли пожовкло лисття, забував про ве.сну. Коли
пожовкне лисття.
Прийняв свою улюблену позу тінн)ю розіслався на солом'яній канапі
бе(зсило кинув руки на поручч)я, заплющив очі. (Ні про) (що) (не)думав.
Объяснение: скорше всього так)